Цікаві факти про ацтеків та їх культуру

3 роки тому 0

Споконвіків люди об’єднувалися в плем’я, плем’я – в групи племен, а ці групи, у свою чергу, створювали справжні цивілізації. Однією із таких були ацтеки – найбільший північноамериканський народ, що проживав на території сучасної Мексики.

За переказами, народ ацтеків походить із легендарного місця Ацтлан (звідси й назва). Ацтеки як імперія не лише проіснували майже 300 років (до вторгнення іспанців), а й створили велику та складну розгалужену систему міфології, культури та літератури. Крім того, чимало тогочасних архітектурних пам’яток збереглося і до наших днів.

Під час конкінсти (іспанського завоювання ацтеків), що поклала край величній імперії, ключову роль відіграла не лише загарбницька поведінка іспанських окупантів, а й кілька епідемій, внаслідок яких загинуло щонайменше 22-25 мільйонів ацтеків.

Яка була культура ацтеків? У що вони вірили? Як розвивали науку? Зібрали для вас кілька цікавих фактів про цей народ:

Ацтеки були “сусідами” з іншою великою імперією тих часів – майя. Що правда, на момент прибуття конкістадорів на територію Америки майя вже занепадало, а іспанці лише пришвидшили цей процес. Хто знає, що послужило основною причиною для занепаду, можливо, такі дві могутні імперії просто не могли співіснувати разом.
В ацтекській культурі жертвоприношення – були прийнятним явищем. Дослідники стверджують, що знайдені статуї божеств ацтеків з висунутими язиками, можуть свідчити про їхню “спрагу крові”. На думку представників цього народу, саме завдяки пролитій крові під час такого обряду світ продовжував своє існування, а сонце не спиняло рух.
Зазвичай особа для жертвоприношення зголошувалась сама, та якщо таких не було, вибирали когось із полонених, не питаючи їхньої згоди. Ті ж із числа полонених, кому пощастило вижити, ставали рабами. Тим не менш, вони могли мати своє майно, і навіть право викупу, якщо було доведено жорстокість з боку їхнього господаря. Цікаво, що діти рабів уже не були рабами.
Ацтеки вірили, що після смерті життя не закінчується, а починається нова подорож. Саме тому досить часто собак ховали разом із їхніми померлими господарями, оскільки ці чотирилапі друзі, на їхню думку, могли керувати духом людини аж до наступного життя. До речі, померлих хоронили під їхніми ж будинками.
Основним чинником, який сприяв процвітанню ацтекської культури, було зовсім не сільське господарство (яким займалося близько 20% населення), а розвинена торгівля і чудово налагоджений зв’язок між різними містами. Крім цього вони вирізнялися високим рівнем розвитку науки та технологій. Не дарма місцеві діти уже з 5-ти років починали шкільне навчання.
Ацтеки були дуже ефективними в своєму не дуже великому сільському господарстві. За один рік вони могли зібрати до семи врожаїв. Основними культурами, які вирощував цей народ, були кукурудза, гарбузові, а також боби.
Велику увагу ацтеки приділяли дорогам, що поєднували різні міста. Ці дороги настільки добре охоронялися, що ними могли подорожувати навіть жінки без будь-якого супроводу. А кожні 10-15 кілометрів перехожих зустрічав так званий “пункт відпочинку”, де можна було залишитися на ніч.
Ацтеки, як і належить багатьом тогочасним імперіям, розширювали своє володіння завдяки завоюванню нових міст. Проте, на відміну від деяких завойовників, вони не грабували та не знищували тих територій. Навпаки, на думку багатьох істориків, після приєднання нових міст до імперії, добробут перших лише зростав.
Цікавий факт: ацтеки знали, що таке азартні ігри, алкоголь і вміли його виготовляти. Тим не менш, впиватися було дозволено лише старцям. Всіх інших за таку поведінку могла чекати смертна кара. А от щодо азартних ігор, то тут таких обмежень не було. Представники ацтекського народу дуже часто грали на великі суми і могли програвати цілі маєтки.
У перекладі із мови ацтеків назва голови їхньої імперії перекладається як “Великий оратор”. Цікаво, що лише йому та членам його родини дозволялося носити мантії, оздоблені пір’ям колібрі. І це не дивно, адже для виготовлення однієї такої мантії потрібно було вбити та обскубти більше однієї тисячі пташок.
Суспільство ацтеків загалом можна було поділити на три класи: селян, торговців та представників знаті. Останні мали чимало спільних рис із середньовічними дворянами. Одна із головних ознак, що їх відрізняла – до касти знаті в ацтеків можна було потрапити лише заслуживши це звання. Хоча згодом було запроваджено і можливість передачі титулу у спадок.
Прадавня назва сучасної столиці Мехіко – Теночтітлан. Саме тут розташовувався центр усієї ацтекської імперії. Цікаво, що архітектура та місцеположення цього місця багато говорить про рівень розвитку тогочасних технологій. Річ у тім, що Теночтітлан не просто місто на озері, всередині нього були окремі озера та канали, якими можна було пересуватися за допомогою човнів.
У ацтеків було прийнято визначати військову доблесть воїна не за кількістю вбитих ним ворогів. Вище вбитого ворога цінувалися взяті у полон бранці. Можливо, знову ж таки, це було пов’язано з культурою жертвоприношення та розвитком работоргівлі.
Ацтеки – це справді сильний народ, який майже ніколи не програвав у битвах. Єдині, хто змогли перемогти ацтеків – народ пурепеча. На думку сучасних істориків, не в останню чергу це пов’язано з тим, що саме пурепеча були виробниками однієї із найбільш грізних видів зброї в Центральній Америці як на той час – мідних сокир.
Ацтеки мали власну грошову одиницю. Для своїх фінансових операцій вони використовували какао-боби. Тим не менш, навіть тут знаходилися ті, хто намагався підробити місцеві “гроші”, набивши пусту оболонку глиною.