Стародавній Рим – цивілізація Давнього світу

Древня цивілізація Стародавній Рим виникла з маленької землеробської громади і з часом виросла в імперію, яка панувала над всім Середземномор’ям. Історія людства повторюється по колу. Тому і сьогодні цікаво дізнатися, як Древній Рим пройшов шлях від маленької групи об’єднаних людей до домінанти світу, а згодом розпався.

У 753 році до нашої ери місцеві племена розбили табори на семи пагорбах. Так почалося заснування Риму – столиці майбутньої Римської імперії, і таким було її корінне населення. Місто назвали на честь Ромула – сина Марса та весталки Реї Сільвії, який вважається засновником столиці та першим правителем царської доби.

Нума Помпілій – намісник Ромула та другий цар Древнього Риму правив з 717 до 673 р. р. до нашої ери. Він почав велику розбудову, спорудивши царський палац в Регії та комплекс дів-версталок. А Римський Форм, який багато розказав археологам про Стародавній Рим, став осередком царської влади, де римляни приймали усі важливі рішення.

А далі, всього одне століття знадобилося на те, щоб Римське царство перетворилося на олігархічну республіку, а згодом і на автократичну імперію. Уже в 509 році до нашої ери починається республіканська доба Древнього Риму. Сьомого за рахунком правителя царської доби, Тарквінія Гордого було скинуто з престолу, а населення сформувало нову систему управління, яка засновувалася на конституції та щорічних виборах магістратів.

Два консули, основні магістрати, були головним виконавчим органом та представляли собою верховну владу і військове головнокомандування республіканської доби Стародавнього Риму. Інші посадові особи (магістрати) виконували свої обов’язки: наприклад, квестор опікувався фінансовими справами держави та армії. Демократія швидко охоплювала населення, тому з часом такі посади змогли обіймати не тільки патриції – представники знаті, а й плебеї – прості містяни.

Поступові завоювання нових земель перетворювали республіку на імперію. Так, у 281 році грецька колонія Тарент залишалася єдиною не завойованою на Італійському півострові завдяки підтримці епірського царя Пірра, але згодом римляни перемогли і її.

Першими заморськими здобутками Стародавнього Риму стали території Іспанії та Сицилії у ІІІ столітті до нашої ери. І вже у ІІ сторіччі, після перемоги над македонцями та елліністичною державою селевкідів, Римська імперія встановила контроль над усім Середземномор’ям.

Проте, це призвело до серйозних внутрішніх конфліктів. Сенатори багатіли, а солдати не могли контролювати свої землі, довго знаходячись далеко від дому. До того ж, союзники були незадоволені відмовою римської влади у наданні римського громадянства їхнім містам.

Тож, у середині І сторіччя до нашої ери створилися сприятливі умови для появи таємного пакту, який підписали між собою Юлій Цезар, Помпей та Красс. Цезар завоював Галію та переміг у громадянській війні, ставши єдиним правителем Римської імперії.

Але у 44 році до нашої ери, він був вбитий сенаторами, і трон зайняв його спадкоємець, Октавіан. А далі були Тиберій, Калігула, Нерон, Флавій – жорстокі і розбещені імператори, за часів яких Стародавній Рим все ж таки зберіг своє панівне становище на Апеннінському півострові.

Коли ж від божевільних правителів влада перейшла до «П’яти гарних імператорів», що займали престол з 96 по 180 роки, Римська імперія досягла максимального розквіту у всіх сферах: територіальне розширення з кордонами в Європі, Африці та Азії, економічна міць, визначна архітектура та мистецтво.

Римська культура значною мірою наслідувала грецьку в музиці, літературі, фресках і скульптурах того часу, проте Рим розвив її у власну, зробивши античність основою для появи нової, європейської цивілізації.

Наприклад, історичні епоси латинською мовою еволюціонували до римської поезії, трагедії і комедії. А ще римляни активно розвивали ораторське мистецтво, яке досягло ідеалу у Древньому Римі за часів майстра слова Цицерона.

Вікова архітектура збереглася до наших часів та до сих пір приваблює туристів: амфітеатр Колізей будували 12 000 юдейських рабів, а перший храмовий комплекс Пантеон сягав 43 метрів у висоту.
Але історія людства доводить, що усі імперії досягають свого розквіту, а потім їхня міць іде на спад до моменту повного руйнування. Проіснувавши загалом до V століття нашої ери, у 395 році Римська імперія остаточно розпалася на Західну та Східну.

Перша постійно піддавалася нападам варварів і знищувалася під тиском ворогів протягом сторіччя. В решті решт, у 476 році германський вождь Одоакр змусив останнього римського імператора Ромула Августула у Західній імперії зректися престолу.

Східна Римська імперія прийшла до занепаду у 1071 році, після битви при Манцикерті та припинила існувати після того, як османський султан Мухамед ІІ завоював Константинополь.

Наостанок, варто згадати про те, що Україна мала давній зв’язок і з Римським царством, і з Римською республікою та отримала свій європейський контекст багато в чому завдяки впливу Стародавнього Риму на українські землі.

Після розбиття Понтійського царства, яке володіло Боспорстьким (антична держава Північного Причорномор’я з центром у Керченській протоці), син останнього володаря Понтійського царства лишив Боспор собі та здався Римській імперії.

Тож, у 48 році до нашої ери римляни захопили все північне узбережжя Чорного моря, заволодівши Херсонесом, Ольвією та іншими містами-грецькими колоніями на території сучасної України, а римська культура та побут отримали розвиток на наших територіях.

Напишіть, будь ласка, в коментарях, чи був цей історичний екскурс у Древній Рим цікавим та корисним для вас?