Епоха Відродження зародилась в XIV столітті і стала логічним завершенням Середньовіччя та початком Нового часу. Це не був період сталих догматичних норм – свій шлях вона пройшла постійно змінюючись та вдосконалюючись.
Так, цю епоху можна поділити на наступні періоди:
- Протовідродження (Передвідродження) (2-а половина XIII століття — XIV століття);
- Раннє Відродження (1410/1425 рр. XV ст. — кінець XV століття);
- Високе Відродження (кінець XV — перші двадцять років XVI століття);
- Пізнє Відродження (середина XVI — дев’яності роки XVI століття);
- Північне Відродження — XVI століття.
Ренесанс характеризується ідеалами гуманізму, а праці митців італійського Відродження (і не тільки) ґрунтуються на античній спадщині. В цей час наука починає активно розвиватися, винайдення книгодрукування безповоротно змінює історію. Наративи доби чітко простежуються у різних галузях: живописі, музиці, скульптурі, філософії та літературі.
Людина в епоху Відродження
На противагу середньовічним уявленням про те, що в центрі світу є Бог, епоха Ренесансу вивищує людину та її здібності. Внаслідок перенесення центру світу з божественної особи на людський інтелект, з’явилося чимало антиклерикальних ідей, спрямованих на послаблення політичного впливу духовенства. Художники, письменники та інші діячі культури говорили про нову модель культурної, творчої та працездатної людини – «homo universalis».
Віра в силу людського розуму і досягнень як найвище благо людських істот, стала початком бурхливого розвитку науки. На думку гуманістів, людина може розвиватися та досягати нових висот завдяки вивченню античної спадщини – звідси й велика цікавість митців епохи Ренесансу до античного мистецтва, літератури тощо.
Література в епоху Відродження
Найкращим, хто найзмістовніше розкрив значення людини в добу Ренесансу, безсумнівно, був Данте Аліг’єрі та його “Божественна комедія”. Сюди також відносять твори таких відомих майстрів слова як Джованні Боккаччо, Ніколо Макіавеллі, Лудовіко Аріосто та Торквато Тассо. А завдяки англійцю Вільяму Шекспіру та іспанцю Лопе де Вега активно розвивається драма і театр.
Деякі науковці стверджують, що тогочасну літературу умовно можна поділити на два основних типи: народну поезію та античну книжність. За допомогою саме цих, на перший погляд, непоєднуваних стилей, Мігель де Сервантес зміг створити свого легендарного “Дон Кіхота”, а Франсуа Рабле – “Ґарґантюа і Пантаґрюель”.
Ще одна відмінність між літературою Відродження та попередніх епох – мова написання. Якщо раніше переважна більшість митців для створення творів використовували латинь, то зараз починає яскраво проявлятися поняття національної літератури.
Філософія в епоху Відродження
Філософія епохи Відродження являє собою сукупність поглядів та ідей, які дещо різняться, але мають дві основні риси – антропоцентризм (центр і мета всесвіту – людина) та гуманізм (повага до людського розуму та здібностей). Загалом, в цей період сформувалося 7 різних напрямів: гуманістичний, неоплатонічний, натурфілософський, реформаційний, політичний та утопічно-соціальний.
Найяскравішими представниками гуманістичного підходу були, безсумнівно, Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка та Лоренцо Валла. Спираючись на античний досвід, митці прагнули виховати людину з багатогранною культурою, якій притаманні нові якості, високі духовні та естетичні цінності. На думку тогочасних представників, основним показником моральності людини виступає її освіченість.
Засновником неоплатонівського напряму був Микола Кузанський. За його ідеєю, здатність пізнавати навколишній світ дарована людині Богом, у той час як сам Бог є непізнаваним. Він стверджував, що саме активне життя людини, протягом якого вона намагається пізнати Бога через вивчення навколишнього світу, а не просто споглядає його, наближає людину до Всевишнього.
Леонардо да Вінчі, який представляв натурфілософський напрям епохи Відродження, прагнув знайти новий спосіб пізнання через досвід та практику. Хоча релігійний фанатизм, магія та містика, які заперечували закони природи, піддавались жорсткій критиці з боку митця, Леонардо вважав Бога “великим художником”, який і створив цей прекрасний світ. На його думку, Бог дав людині волю, щоби вона, долаючи примітивне (тваринне) існування, могла обирати свій шлях до ангельського життя.
Реформаційний напрям став віддзеркаленням кризи в католицизмі, який не зміг виконати свою мету та “побороти гріховність і підготувати людину до Царства Небесного”. Саме завдяки Мартіну Лютеру, реформатору католицької церкви, виник новий християнський рух – протестантизм.
Не лише релігійна сфера зазнала великих змін під впливом епохи Відродження, а й політична, що породило новий напрям. Ніколо Макіавеллі поставив у центр державного управління людину з її позитивними та негативними якостями. Завдяки його старанням, політика змогла відділитись від релігійного та морального впливу.
І, останній, утопічно-соціальний напрям, представниками якого були Томас Мор і Томазо Кампанелла, прагнув створити ідеальний людський світ, де кожен мав право та можливість на працю; де не було б ні грошей, ні золота, ні бідності; дозволені усі релігії, і навіть атеїзм.
Художники в епоху Відродження
Художники епохи Ренесансу намагалися сповна відобразити тогочасні погляди та ідеї, де в центрі світу стоїть людина, її здібності та досвід. У цей час творили такі відомі митці як Сандро Боттічеллі (“Народження Венери”, “Весна”, “Поклоніння волхвів” тощо), П’єро делла Франческа, який відомий не лише картинами (“Історія цариці Шеви”, “Бичування Христа тощо), а й книгами про мистецтво (“Про перспективу в живописі”, “Книжка про п’ять правильних тіл”), Рафаель Санті (“Портрет молодої жінки”, “Сікстинська мадонна”) та багато інших.
Окремо варто згадати і Леонардо да Вінчі. Як ми вже згадували вище, він був представником натурфілософського напрямку, що не могло не відобразитися в його роботах. Він став творцем картин “Таємна вечеря”, “Мона Ліза”, “Мадонна Бенуа”, а також багатьох наукових винаходів. Цікаво, що саме його “Вітрувіанська людина” стала чи не найголовнішим символом усієї доби Відродження.
Наука в епоху Відродження
Про розвиток науки в цю епоху можна говорити дуже багато, оскільки саме відкриття та винаходи цього періоду кардинально змінили всю подальшу історію та сприйняття світу загалом. А поява протестантизму сприяла новим досягненням людського розуму: Коперник відкрив геліоцентричну систему, Галілео Галілей провів низку фізичних та астрономічних досліджень, А. Левенгук дослідив мікроорганізми за допомогою мікроскопа, а У. Гарвей створив теорію кровообігу.
Найвизначнішою подією цього часу в науковій царині стало винайдення парової машини – символу науково-технічного перевороту XVIII століття.
10 цікавих фактів про епоху Відродження
Як ми бачимо, доба Ренесансу стала початком великих змін у різних галузях людського життя. Наостанок пропонуємо вам ще ознайомитися з 10 цікавими фактами про епоху Відродження.
- Інша назва доби Відродження – Ренесанс – походить від французького слова “Renaissance”, що означає “друге народження або переродження”. Першим, хто використав цю назву для позначення епохи, став історик Жуль Мішле.
- Культура відродження виникла у Флоренції, де незалежні художники могли творити у своє задоволення. Після того, як вона поширилась по всій Італії, митці Європи також підхопили цей рух.
- Важливим етапом у розвитку епохи Ренесансу було винайдення друкарського верстату. Завдяки йому книги стали доступнішими для різних верств населення.
- Високе Відродження позначає найвищий розвиток в італійському образотворчому мистецтві. Сюди відносять праці Леонардо да Вінчі, Мікеланджело та Рафаеля.
- Мартін Лютер, який став засновником протестантизму, не мав на меті створити новий релігійний напрям. Він лише хотів реформувати наявну католицьку церкву.
- Пластична хірургія виникла саме в добу Ренесансу. Тодішні лікарі намагалися виправити чоловічу зовнішність, покалічену на дуелях та в битвах. Для цього вони пересаджували шматок шкіри з передпліччя на перенісся.
- В добу Відродження, як ми вже згадували вище, почала розвиватися національна література. Внаслідок цього латинь стала мертвою мовою, якою ніхто вже не спілкується.
- В часи Ренесансу римський Колізей використовувався в ролі промислової будівлі. А в 1954 році тут було збудовано завод з виробництва клею, внаслідок чого історична пам’ятка перетворилася на справжнє звалище.
- Іконою стилю тих часів вважається Генріх VIII. Саме він першим почав носити взуття з квадратними носками. Але все було дуже строго: за законом його ширина не повинна була перевищувати 6 дюймів.
- І, наостанок, як ви гадаєте, яка кімната у домі епохи Відродження була найкрасивішою? Якщо ви скажете зал чи вітальня, ви помиляєтесь. Найкрасивішою була спальня – саме там приймали гостей.
Сподобалась наша стаття? Напишіть нам про це в коментарях та поділіться з друзями!
