Одна з семи вершин світу, гора Кіліманджаро – це сплячий вулкан в Танзанії, що почав активно вивергатися ще у пліоцені (близько 5,4 мільйонів років назад) та з плином тисячоліть утворив гірський масив. Сьогодні Африка радо приймає туристів, а навколо Кіліманджаро знаходиться однойменний національний парк. Та чи можна бути впевненим, що вулкан більше не прокинеться?
Справа в тому, що кожна з трьох основних вершин Кіліманджаро також є вулканами. Найвищий пік називається Кібо та знаходиться в центрі гірського масиву. Його висота – 5 891,8 метрів над рівнем моря. А діаметр кратера на вершині Кібо – 900 метрів, всередині якого на 200 метрів вглиб, мов корок у пляшці, жерло закриває конус попелу.
На сході розташувалася вершина Мавензі, що сягає 5 149 метрів, а Шира на заході досягла 3 962 метри. Крім того, три найвищі точки гори оточені ще 250-ма конусами з усіх боків, а весь гірський масив простягається на 120 кілометрів і займає площу в 388 500 гектарів. Тож, якщо уявити собі новий вихід розпеченої лави при таких розмірах Кіліманджаро, наслідки можуть бути глобальними для всієї Африки.
Жодних задокументованих фактів про останнє виверження Кіліманджаро немає, хоча місцеві легенди описують вулканічну активність близько 150-200 років назад. Викиди газу тут відбуваються і зараз, проте геологи ще не знайшли спосіб передбачати активність вулкану і можуть тільки спостерігати за зміною його стану.
Наприклад, у 2003 році вчені дійшли висновку, що гаряча лава знаходиться на глибині всього 400 метрів у кратері Кібо, але основні побоювання пов’язані з тим, що стратовулкан Кіліманджаро може обвалитися, і тоді виверження справді буде великим.
Сьогодні люди продовжують підкорювати вершини Кіліманджаро та захоплюються її красою. Найближче місто до точки сходження, Моші, знаходиться на півдні від гори, в Танзанії. Саме туди приїжджають всі, хто хоче спробувати дійти до піку Кіліманджаро.
Першим ущелинами та плато мандрував німецький пастор Йоганнес Ребманн. Саме йому приписують відкриття гірського масиву 11 травня 1848 року. І з тих пір люди намагалися підкорити все більшу висоту. У 1861 році – 2 500 метрів, у 1862 році – 4 200 метрів. З 1883 по 1887 рік сміливці добиралися до 5 270 метрів. Досягти вершини Кіліманджаро вдалося німецькому альпіністу Гансу Майєру 5 жовтня 1889 року, а нижча гора Мавензі була поборена тільки у 1912 році.
Перші ж згадки про Кіліманджаро датуються ще ІІ століттям нашої ери у творах давньогрецького філософа Птоломея. Пізніше китайські мореплавці також занотували враження про гірський масив у XIII і XIV сторіччях, бо мали торгові відносини з Африкою.
Цікаво, що кліматичні умови на різній висоті та різних схилах дуже відрізняються. Цілих 11 000 років на колись гарячому вулкані Кібо лежав сніг та лід, який майже повністю розтанув у 2005 році. Під час сходження на вершини альпіністи проходять через 5 різних кліматичних зон:
- у підніжжя гори водяться жирафи, буйволи, слони, мангусти, зебри, гієни та інші представники савани ,адже Бушленд – це пояс із температурою 26-27 градусів вище нуля.
- Але, коли висота у 1800 кілометрів подолана, мандрівники потрапляють у тропічні ліси. Теплий і вологий клімат простягається до 2 800 метрів.
- Далі Кіліманджаро охоплена вересовими степами до 4000 метрів.
- А висота 4 000-5000 метрів – це альпійська пустеля, де температура опускається до 0 °C і нижче.
- Починаючи з висоти 5000 метрів, вершина Кібо взагалі охоплена арктичною кліматичною зоною. Одяг та спорядження альпініста мають витримувати температуру від 7 до 15 градусів з позначкою мінус.
Проте, сьогодні, сніг, який знаходиться там з часів останнього Льодовикового періоду та раніше простягався на площу в 400 кілометрів, покриває всього два метри площі кратера. Уже в кінці 1880 років шапка криги скоротилася до 20 кілометрів, а з 1912 по 2011 рік сніг взагалі розтанув на 85 відсотків. Проте, подолати цю гору не стало легше.
А ви б хотіли побачити Кіліманджаро та здійснити нелегке сходження на одну з її вершин? Напишіть нам у коментарях!
