Понад 23 мільйони років тому на світі з’явилися перші пінгвіни. І до сих пір вони піднімають настрій людям своїми незграбними рухами та милим виглядом. Але ж, як древній житель планети, цей птах є розвиненим і генетично мудрим створінням. Та ще й дуже сильним: чверть маси тіла чорно-білого жителя Антарктиди – це м’язи! Так, літати пінгвіни не можуть, зате пірнають на глибину до 130 кілометрів і плавають зі швидкістю понад 6,5 км на годину.

Найбільші представники класу, імператорські пінгвіни, досягають 117 сантиметрів на зріст і важать до 40 кілограмів. Стоячи, вони спираються на хвіст, а пузо за потреби слугує птахові санчатами: він лягає на черево і пересувається так, відштовхуючись кінцівками, зі швидкістю 3-6 км/год.

А ось якщо птах задивиться на щось в небі та впаде на спину, то сам встати уже не зможе. Завдяки цьому факту з’явилася байка про те, що існує одна з найрідших професій на світі – перевертач пінгвінів. Насправді її придумав письменник-сатирик Задорнов, а пернаті жителі материка Антарктида рідко потрапляють в цю ситуацію, бо ж спираються на хвіст і вміють керувати своїм центром ваги. Читайте 13 правдивих і маловідомих фактів про пінгвінів.

  • Вперше світ почув про цих тварин у 1487 році. В щоденнику невідомого автора подається опис птахів, що не літають і водяться поблизу мису Доброї Надії. Ці записи були знайдені на борту корабля Васко да Гами. Скоріше за все, вони стосуються саме пінгвінів.
  • Наступна згадка про них належить авторству члена екіпажу славетного Магеллана у 1520 році. Антоніо Пігафетта розповідав про птахів, яких команда бачила під час навколосвітньої подорожі та назвав їх «дивні гуси». Мабуть таку характеристику підказала мореплавцю смішна манера пересування.
  • Хода перевальцем, якою пінгвіни нас так потішають, насправді є способом збереження енергії в умовах холоду. Рухаючись таким чином, організм птаха функціонує як маятник – перетворює свою потенційну енергію в кінетичну. Накопичені в кінці кожного коливання сили використовуються для наступного кроку. Для порівняння, людина різними способами може зберегти до 65 % своєї енергії. А пінгвіни таким чином виграють до 80 %.
  • Чорно-біле забарвлення теж потрібне не тільки задля краси. Смокінг цей птах носить для того, щоб його чорна спина зливалася з товщею води для хижаків в небі, а біла грудка була непомітною для хижаків на дні, зливаючись зі світлом, яке відбивають хвилі. До речі, більшість видів пінгвінів проводять в плаванні 75 % свого життя і виходять на сушу тільки для того, щоб висиджувати та вирощувати дитинчат.
  • Через своє забарвлення пінгвіни заслужили різні прізвиська у народів світу. Полярники називають їх поліцейськими за чорну пляму на голові та смужку під підборіддям, що нагадує шолом. А англійці та американці називають птахів «макаронами». Але не через їхню гладкість. Так у 19 столітті називали модних франтів.
  • В Новій Зеландії їх звуть «хойхо», тобто галасуни. Там водяться пінгвіни чудові. Цей нечисленний різновид занесений до Червоної книги і налічує всього 5 тисяч осіб. Вони ведуть інший спосіб життя: не збираються в групи, адже не мерзнуть як в Антарктиді, відокремлюються парами та проводять більшу частину свого життя на суші.
  • А свою офіційну назву пінгвіни отримали у спадок від інших птахів. Спочатку люди називали Pinguinus impennis безкрилу гагарку. Але ця пташка, що проживала на сході Канади, згодом вимерла. Тож у 16-му сторіччі її ім’я передали схожому виду чорно-білих птахів, яких ми знаємо сьогодні.
  • Стосунки в цих тварин подібні до людських: вони моногамні, тож шукають собі пару на все життя, а пташенята з тритижневого віку йдуть до ясел в прямому сенсі слова: об’єднані групи дитинчат налічують від трьох до шістдесяти чотирьох осіб. Це явище пояснюється нападами хижих птахів поморників, від яких страждають маленькі пінгвіни. Тож триматися купи їм велить сама природа.
  • Самці арктичних тварин – це ідеал чоловіка. Вони вміють залицятися та дбати про партнерку – квокчуть і танцюють обраниці своєрідний танок. Потім по декілька місяців висиджують яйця. А якщо існує потенційна загроза від касаток, один сміливець зі стада завжди пірнає у воду першим, щоб поінформувати інших про реальний стан справ у воді, можливо, ціною свого життя.
  • Спадкоємність пінгвіни виражають через навчання молодого покоління. Старі птахи показують молодшим, як вполювати рибу на глибині більше 20-ти метрів. Не можна сказати, що вони няньчаться з новонародженими дитинчатами, але той, хто вижив у яслах, далі обов’язково отримує потрібну науку у стаді дорослих осіб.
  • У шкарлупі майбутнє пташеня теж дуже оберігається батьками. Великого розголосу набув випадок, коли геологи вкрали пінгвіняче яйце, маючи намір ним поласувати. Ціла зграя пінгвінів йшла за науковцями по п’ятах, поки люди не вирішили повернути вкрадене. Тварини навіть і не думали нападати, але мовчазне переслідування могло тривати скільки завгодно.
  • Взагалі пінгвіни доволі приязно ставляться до людей. Це пояснюється тим, що їхні найзліші вороги – косатки – живуть у воді. Тож на землі вони почуваються доволі вільно. Ось чому можна побачити по телевізору, як мандрівники потоваришували з птахом у фраці, годують його з рук та навіть гладять.
  • Найчастіше телезірками стають саме імператорські пінгвіни, які проживають на крижинах навколо Антарктиди. Вони найбільші з усіх відомих 20-ти видів і вражають своїми вміннями. Такий птах може зануритись на глибину понад пів кілометра та затримати дихання на пів години. А ще вони витримують постійний холод до 40 градусів по Цельсію зі знаком мінус.

Мудра природа наділила пінгвінів спеціальним оперенням,товстим шаром підшкірного жиру та схильністю гуртуватися, щоб їхня популяція могла довго і без перешкод існувати на планеті Земля. Іноді, колонії цих птахів такі великі, що їх легко можна розрізнити з космосу! Але ж людина до всього докладає свою нищівну руку.

Наприклад, у 2000 році пінгвіни сильно постраждали від розливу нафти. Добровольці відмивали їх по одному біля берегів ПАР, щоб вберегти від смерті. За часів розвитку китобійного промислу ці птахи також потрапили під роздачу. Вмішалася людина і в природні харчові ланцюги, коли завезла на субантарктичні острови тварин, які тепер харчуються пінгвінами. Розвиток туризму і науки в Антарктиді також шкодить птахам. Тож, наразі, один за одним, підвиди цих древніх тварин потрапляють в Червону книгу. А ви хотіли б здійснити мандрівку на холодний материк і погладити пінгвіна? Пишіть у коментарях!

Одна відповідь на “13 маловідомих фактів про пінгвінів”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *