Життя і таємниці Миколи Гоголя

Відомий письменник Микола Гоголь народився на Полтавщині у 1809 році. Він з’явився на світ після двох невдалих пологів, як дуже очікувана дитина. Батьки Гоголя, Василь Панасович Гоголь-Яновський та Марія Іванівна, переїхали до містечка Великі Сорочинці вже при надії, щоб відомий тоді лікар Трохимовський допоміг їхньому первістку з’явитися на світ.

Нащадки Остапа Гоголя, гетьмана Правобережної України, були освіченими та заможними людьми. У 1792 році, дід відомого письменника отримав дворянську грамоту. А бабця Миколи Гоголя стала тією самою людиною, яка виховала в онукові велику любов до української мови та фольклору. Батько, Василь Панасович, писав п’єси українською, грав у домашньому театрі та був чудовим оповідачем історій.

Тож, не дивно, що з малих років хлопчик захоплювався піснями і театром. А, ставши відомим автором, продовжував збирати народні пісні, прислів’я та приказки і навіть працював над українсько-російським словником. То чий письменник Микола Гоголь: російський чи український? Знайомтеся з цікавими фактами біографії автора комедії «Ревізор», збірки повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки» та містичного «Вія» і вирішуйте самі.

10 цікавих фактів про Гоголя

• Як початкова, так і вища освіта була здобута письменником на українській території. Спочатку він навчався у Полтавському повітовому училищі, а потім у Ніжинській гімназії вищих наук, де Микола Гоголь продовжував вивчати українську історію, усну народну творчість та звичаї. Мова йде не тільки про друковані джерела, а я про саме життя: багато чого автор побачив і почув на ніжинських базарах, а потім відобразив ці сценки у своїх творах.
• Переїзд до Санкт-Петербурга відбувся у 1828 році. Дев’ятнадцятирічний Гоголь мріяв про письменницьку діяльність. І вже у 1829-му він опублікував свою першу поему «Ганс Кюхельгартен». Але через 4 роки, у 1833 році, талановитий автор мав серйозний намір переїхати до Києва і бути професором історії в Київському університеті Святого Володимира. Якби це сталося, життєвий шлях генія міг би скластися абсолютно інакше.
• Проте, доля розпорядилася інакше. У 1835 році український етнограф, історик та письменник Микола Гоголь став викладачем у Санкт-Петербурзькому імператорському університеті, а через короткий час взагалі порвав з педагогічною діяльністю. Тож, з другої половини 30-х років творче життя автора пов’язане з театральною драматургією. Його п’єса «Ревізор» була написана у 1836 році та викликала у російської публіки образу, бо занадто точно описувала соціальний стрій того часу.
• Виходячи з прем’єри «Ревізора» імператор Микола І сказав: «Ну й п’єска: всім дісталось. А мені – найбільше». Отже, стосунки письменника зі знаттю та суспільством в Російській імперії складалися суперечливо. Його «Мертві душі», написані в Італії, також викликали шквал критики. Мовляв, «Гоголь не любить Росії». З іншого боку, саме в Санкт-Петербурзі Микола Гоголь знайомиться та дружить з поетами Василем Жуковським та Олександром Пушкіним, часто буває в Царському Селі. Саме Пушкін підказав автору сюжети «Ревізора» та «Мертвих душ».
• У другому томі «Мертвих душ» письменник хотів змалювати образ прекрасної Росії на противагу критиці та цькуванням за оспівування України, але тричі спалював твір. З другої спроби він навіть повністю закінчив книгу і повідомив про це друзям, але все одно кинув рукопис у вогонь. Говорять, що автор був пригнічений нежиттєвістю змальованих ним образів. А ще сам автор відчував цей твір як своєрідний заповіт свого друга Олександра Пушкіна.
• А свій власний він написав аж за 7 років до смерті. Передчуття близького кінця та інші фобії переслідували Гоголя все частіше після 1842 року, коли перший том «Мертвих душ» вийшов у світ. Він боявся бути похованим заживо та просив у заповіті обов’язково дочекатися перших ознак розкладання його тіла. А пояснював це тим, що за життя неодноразово переживав тимчасову зупинку серцебиття та пульсу. Письменник Микола Гоголь помер у 1852 році, не доживши всього місяць до свого 43-річчя.
• Існує безліч чуток і згадок очевидців про те, що геній мав психічні розлади з дитинства. Цим намагаються пояснити містицизм його творів та захоплення релігією наприкінці життя. Подейкують, що в гімназії Микола видавав тваринні звуки в своїй кімнаті: то, як цап, то, як півень. А коли його хотіли покарати за те, що на богослужінні не слухав молитви, майбутній геній бився об підлогу, ламав меблі та замахувався на директора стільцем. Проте, підтвердити чи спростувати давні свідчення неможливо.
• Ширилися і такі чутки, наче Гоголь мав нетрадиційну орієнтацію. Ці висновки очевидці зробили після того, як автор просиджував годинами біля ліжка свого вмираючого приятеля графа Йосипа Виєльгорського та через його бажання спілкуватися частіше з чоловіками, ніж з жінками. Проте, достеменно відомо, що письменник зробив пропозицію сестрі свого друга Анні Виєльгорській і отримав відмову. А з іншою жінкою, фрейліною імператриці, Олександрою Смірновою-Россет, його пов’язувала тепла 20-річна дружба.
• Сам письменник писав про себе так: «Той, хто створений творити в глибині душі, жити й дихати своїми творіннями, той повинен бути дивним у всьому». І він справді був дивним і сповненим містичного духу. Не міг спати через страх знепритомніти, тому більшу частину ночі міг провести на дивані, а зранку розстелити ліжко, щоб служниця нічого не запідозрила. Перестав їсти і помер від голоду та знесилення. Лишив після себе саме лише дрантя, оцінене в 44 карбованці, а напередодні віддав приятелеві більше двох тисяч рублів для нужденних студентів Московського університету. Любив Україну та прожив все своє відоме життя в Санкт-Петербурзі та Москві.
• Хоча, варто згадати, що одразу після прем’єри «Ревізора» у 1836 році Микола Гоголь надовго виїхав за кордон і мандрував Німеччиною, Швейцарією, Францією та Італією аж до 1848 року. Мало хто знає, але охоплений релігією, письменник навіть їздив у паломництво до Єрусалиму та повернувся звідти справжнім аскетом. Але чим більше він читав Біблію, тим сильніше концентрувався на близькості диявола до людини та неможливості відмолити свої гріхи.

Роздуми про нечисту силу скрізь зустрічаються у листуванні з друзями, а до фобій додався ще страх грози, яку автор став називати Божою карою. Тож, з кінця 1851 року змучений Микола Гоголь більше не виїжджав з Москви і мало не кожного дня готувався до смерті.

Він переїхав з маленького містечка Сорочинці в тодішній культурний центр Санкт-Петербург, щоб стати письменником. Написав всі свої геніальні твори російською, хоча «нашою мовою» називав саме українську. І кожна з його п’єс та повістей розвиваються на тлі української самобутності – землі без статусу окремої держави, яку тоді не називали виключно Малоросією. То, чий письменник Микола Гоголь: російський чи український? Напишіть вашу думку в коментарях!