100 найкращих українських книг: частина 1

Український осередок Міжнародного ПЕН-клубу спільно з онлайн-виданням The Ukrainians у 2019 році представили проєкт “Від Сковороди до сьогодення: 100 знакових творів українською мовою”. Це перший масштабний книжковий рейтинг за часів незалежної України, створений для того, щоб розповісти читачам про найкращі українські книги. Представляємо першу десятку творів з цього знакового списку.

Роман про людське призначення – Емма Андієвська

Емма Андієвська створила геніальний химерний текст, що став справжнім викликом для читачів і літературознавців. Роман писався протягом десяти років (1970-1980) і вражає своєю масштабністю та складністю. Юрій Шевельов називав його “романом-рікою” та антироманом, підкреслюючи унікальність цього твору в українській літературі.

Книга описує події, що відбуваються з українськими емігрантами у різних країнах світу. У романі налічується близько п’ятисот персонажів, серед яких є як звичайні люди, так і міфічні герої, алхіміки, персонажі з особливими здібностями. Деякі володіють магічними артефактами – чашею з Господньою кров’ю, колесом долі, котушками часу. Структура твору дозволяє розмовам і подіям плавно перетікати одна в одну, створюючи безперервний потік оповіді.

Особливістю твору є речення довжиною у кілька сторінок та незвичайний, нелінійний сюжет. Роман має виражений антиімперський характер, що було особливо важливо в контексті часу його написання. У 1984 році Емма Андієвська була нагороджена літературною премією Фундації Тетяни та Омеляна Антоновичів за цей твір. “Роман про людське призначення” сподобається тим, кого не лякають авангардистські тексти та хто готовий до серйозної читацької роботи.

Фелікс Австрія – Софія Андрухович

Софія Андрухович створила багатошаровий роман про жіночі долі на тлі бурхливого XX століття. “Фелікс Австрія” – це історія про чотири покоління жінок однієї родини, чиї життя переплітаються з ключовими подіями української та європейської історії. Роман охоплює період від часів Австро-Угорської імперії до сучасності.

Центральна тема твору – пошук ідентичності, належності та свободи. Андрухович майстерно поєднує приватні історії з історичними подіями, показуючи, як великі катаклізми впливають на долі звичайних людей. Особлива увага приділяється жіночому досвіду, материнству, складним родинним стосункам та спробам зрозуміти своє коріння.

Письменниця використовує різні часові площини, переплітаючи минуле і сучасність, що створює складну наративну структуру. “Фелікс Австрія” – це роман про пам’ять, про те, як минуле визначає теперішнє, про спадковість не лише генетичну, а й культурну, психологічну. Твір отримав широке визнання критиків і читачів, ставши одним із найважливіших романів сучасної української літератури.

Перверзія – Юрій Андрухович

“Перверзія” – роман-карнавал, роман-містерія, твір, що порушує всі канони традиційного письма. Юрій Андрухович створив постмодерністський текст, насичений іронією, гротеском та інтертекстуальними посиланнями. Дія відбувається у вигаданому галицькому місті Чортополі під час фестивалю Червені Клини, куди з’їжджаються поети з усього світу.

Роман складається з п’яти днів фестивалю та епілогу. Кожен день присвячений одному з протагоністів – поетів, що мають різні світоглядні позиції та представляють різні літературні течії. Через їхні долі, розмови, пригоди і трагедії Андрухович створює панораму пострадянського простору, досліджує теми національної ідентичності, мистецької свободи, моралі та аморальності.

Назва “Перверзія” має багато значень – це і відхилення від норми, і викривлення, і спотворення. Андрухович грає з читачем, змішуючи реальність і фантазію, високе і низьке, трагічне і комічне. Роман став маніфестом нової української літератури, що не боїться експериментів і відкрито говорить про складні та болючі теми. Це текст для інтелектуального читача, готового до розшифровування алюзій та символів.

Сибірські новели – Борис Антоненко-Давидович

Борис Антоненко-Давидович створив цикл оповідань, заснований на власному досвіді заслання до Сибіру. “Сибірські новели” – це свідчення про життя в таборах, про людяність у нелюдських умовах, про збереження гідності попри все. Письменник був репресований у 1934 році і провів у засланні понад двадцять років.

Новели написані стриманою, майже документальною мовою, що лише посилює їхній трагізм. Антоненко-Давидович не вдається до зайвої емоційності чи сентиментальності – він просто розповідає історії людей, яких зустрів у таборах. Це портрети українських інтелігентів, селян, представників різних національностей, об’єднаних спільною долею політичних в’язнів.

Особлива цінність “Сибірських новел” полягає в тому, що це один із перших творів української літератури, що відкрито говорив про радянські табори. Письменник зберіг пам’ять про загиблих, дав голос тим, хто не міг розповісти свою історію. Водночас це не лише документ епохи, а й художньо досконалий твір, що вражає психологічною глибиною та мовною майстерністю автора. Придбати книгу можна на Yakaboo

Зелена Євангелія – Богдан-Ігор Антонич

Богдан-Ігор Антонич створив поетичну збірку, що стала справжнім гімном природі, життю та любові. “Зелена Євангелія” – це пантеїстична поезія, сповнена радості буття, захоплення красою світу, віри в гармонію людини і природи. Антонич писав у період між двома світовими війнами, але його вірші позбавлені песимізму та трагізму.

Назва збірки відсилає до Євангелія, однак це євангелія природи, земного життя. Поет оспівує дерева, квіти, тварин, стихії, бачить у кожному прояві природи божественне начало. Його вірші сповнені яскравих образів, музичності, внутрішнього світла. Антонич використовує багату метафорику, створює власну поетичну міфологію.

“Зелена Євангелія” вплинула на розвиток української поезії, запропонувавши альтернативу соціально заангажованій літературі. Антонич довів, що поезія може бути просто красивою, що оспівування життя – це теж форма опору. Його творчість стала джерелом натхнення для багатьох українських поетів наступних поколінь. Вірші Антонича читаються легко, але залишають глибокий слід у душі.

Сад Гетсиманський – Іван Багряний

Іван Багряний створив потужний роман про боротьбу, опір та збереження людської гідності у найжорстокіших умовах. “Сад Гетсиманський” – це історія політичного в’язня, що проходить через пекло радянських таборів. Роман базується на власному досвіді автора, який був заарештований НКВС і провів у ув’язненні кілька років.

Назва відсилає до євангельського Гетсиманського саду, де Ісус Христос молився напередодні розп’яття. Багряний проводить паралель між стражданнями Христа та мученням політичних в’язнів. Головний герой Андрій Чумак проходить через фізичні тортури, психологічний тиск, зради та розчарування, але не втрачає віри в правоту своєї боротьби.

Роман написаний з великою художньою силою. Багряний не лише документує жахи тоталітарного режиму, а й досліджує психологію людини в екстремальних умовах. Це твір про силу духу, про те, що навіть у найтемнішу годину можна залишитися людиною. “Сад Гетсиманський” став одним із найважливіших творів української еміграційної літератури, свідченням про злочини комуністичного режиму.

Карби – Микола Бажан

Микола Бажан створив поетичну збірку, що стала віхою в українській поезії XX століття. “Карби” – це філософська лірика, сповнена складних образів, метафор та алюзій. Бажан працював над збіркою у 1920-ті роки, у період розквіту української культури, що отримав назву “Розстріляне відродження”.

Поезії збірки відзначаються інтелектуалізмом, увагою до історії, культури, мистецтва. Бажан звертається до образів світової та української історії, переосмислює їх, шукає паралелі між минулим і сучасністю. Його вірші вимагають від читача ерудиції, готовності до інтелектуальної роботи, але винагороджують глибиною думки та красою форми.

Назва “Карби” символізує сліди, відбитки, що залишає час на душі людини та в історії народу. Бажан досліджує теми пам’яті, спадкоємності поколінь, відповідальності митця перед своїм народом. Збірка вплинула на розвиток модерністської поезії в Україні, показала можливості поетичного експерименту. Попри складність форми, вірші Бажана залишаються емоційно насиченими та співзвучними читачеві.

Жовтий князь – Василь Барка

Василь Барка створив один із перших і найпотужніших романів про Голодомор 1932-1933 років. “Жовтий князь” – це свідчення про геноцид українського народу, створене на основі спогадів очевидців трагедії. Робота над романом зайняла понад 25 років, протягом яких Барка збирав матеріали, записував розповіді тих, хто пережив страшний час.

В основі роману – історія сім’ї Катранників, що стає жертвою штучно створеного голоду. Барка детально описує механізми геноциду – вилучення зерна, заборону торгівлі, блокування сіл, покарання тих, хто намагався допомогти голодуючим. Водночас це не лише документальне свідчення, а й художній твір великої сили, де кожен персонаж живе, дихає, страждає.

Назва “Жовтий князь” відсилає до Апокаліпсису, де Смерть сидить на жовтому (чалому) коні. Барка часто використовує біблійні алюзії, надаючи оповіді епічного, універсального звучання. Роман показує, що навіть перед обличчям смерті люди можуть зберігати моральні принципи, гідність, людяність. За мотивами “Жовтого князя” було знято фільм “Голод-33”, що вийшов у ніч перед референдумом про незалежність України.

Хіба ревуть воли, як ясла повні? – Панас Мирний та Іван Білик

Це один із найвідоміших творів української класичної літератури, роман, що став голосом пригнобленого селянства. Панас Мирний і Іван Білик створили епічне полотно життя українського села другої половини XIX століття, показали соціальну несправедливість, майнове розшарування, руйнування традиційного укладу життя.

Центральний конфлікт роману – протистояння між багатими і бідними, поміщиками і селянами, експлуататорами і експлуатованими. Головний герой Чіпка проходить шлях від веселого хлопця до ожесточеного злочинця, і цей шлях визначений не його особистими якостями, а соціальними обставинами. Автори показують, як несправедливий суспільний устрій ламає людські долі.

Роман написаний яскравою, соковитою народною мовою. Автори майстерно передають атмосферу села, характери селян, їхній спосіб мислення. “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – це не лише соціальний роман, а й глибоке психологічне дослідження, де кожен персонаж прописаний детально і переконливо. Твір залишається актуальним, бо порушує вічні питання справедливості, гідності, людських стосунків.

Готель Централь – Наталка Білоцерківець

Наталка Білоцерківець створила поетичну збірку, що стала важливою віхою в українській ліриці кінця XX століття. “Готель Централь” – це інтимна, філософська поезія, де особисте переплітається з історичним, а приватні переживання набувають універсального звучання.

Назва збірки символічна – готель як місце тимчасового перебування, проміжна точка, простір між домом і світом. Білоцерківець досліджує теми самотності, відчуження, пошуку себе. Її вірші сповнені тонких спостережень, несподіваних образів, глибокої емоційності. Поетеса пише про кохання, розлуку, пам’ять, минущість життя, але робить це без зайвого пафосу, стримано і водночас пристрасно.

Білоцерківець володіє унікальним поетичним голосом. Її вірші легко впізнати за особливою інтонацією, ритмікою, образністю. “Готель Централь” показує зрілість поетичної майстерності, здатність говорити про складне просто, про особисте – так, що це стає близьким кожному. Збірка вплинула на розвиток сучасної української поезії, довела, що лірика може бути інтелектуальною, але залишатися щирою і зворушливою. Придбати книгу можна на Yakaboo

Висновок

Перша десятка з рейтингу 100 найкращих українських книг демонструє неймовірне різноманіття української літератури – від авангардистських експериментів Емми Андієвської до класичного реалізму Панаса Мирного, від пантеїстичної лірики Антонича до трагічних свідчень про Голодомор Василя Барки. Кожен із цих творів по-своєму важливий, кожен зробив свій внесок у розвиток української літератури та культури.

Ці книги об’єднує одне – всі вони є свідченням про український народ, його історію, культуру, прагнення до свободи та самовираження. Вони показують, що українська література має власний голос, власну традицію, власні шедеври світового рівня. Читання цих творів – це не лише знайомство з літературою, а й пізнання себе, свого народу, своєї історії.