Святий Миколай Чудотворець

Щорічно в Україні (як і в багатьох країнах світу) діти з великим нетерпінням чекають на День святого Миколая. Для багатьох людей ця подія нагадує про прихід зими та наближення різдвяно-новорічних свят. День святого Миколая відзначають 6 грудня (або 19 грудня за юліанським календарем). У цей день вшановують пам’ять Миколая Чудотворця, який став прообразом чарівного дідуся, що приносить дітям подарунки.

За легендою, на це свято не всі діти можуть отримати подарунки, а лише слухняні. Інші отримують різочки, як нагадування про про їхню погану поведінку.

Ким насправді був святий Миколай?
Що спільного та відмінного між цими святами в різних народах?
І чому в Радянському Союзі День святого Миколая був під забороною?

Відповіді на ці та інші цікаві запитання ви знайдете у нашій статті! Приємного читання!

Ким був святий Миколай?

Навколо образу святого Миколая ходить чимало легенд, адже досі достеменно невідомо про цю загадкову постать. Проте, прийнято вважати, що прообразом святого благодійника став Миколай Чудотворець, що жив на межі III-IV століть.

За легендою, Миколай Чудотворець народився у місті Патари (Лікія) у заможній сім’ї. Його батьки були людьми віруючими і за порадою дядька віддали ще малого Миколая на служіння Господу. Так, у досить юному віці Миколай став пресвітером (хоча сам юнак прагнув присвятити своє життя науці). Після смерті батьків вихованням хлопця займався дядько-єпископ. Миколай вів аскетичний спосіб життя і все своє майно та кошти таємно роздавав на благочинність, не чекаючи нічого взамін.

Цікаво, що, за легендою, першими чудами Миколая стали приборкання бурі на морі та воскресіння матроса, який впав зі щогли корабля та розбився на смерть. Та, на цьому дивовижна розповідь про життя святого і його благодіяння не закінчується. Найпопулярнішою легендою про святого Миколая є історія про те, як один бідний старий чоловік хотів віддати своїх трьох неповнолітніх дочок заміж, таким чином врятувавшись від злиднів. Святий Миколай, дізнавшись про це, три ночі поспіль кидав у вікно чоловіка по одному гаманцю із золотом (за кожну із дочок), щоби дівчата уникнули злої долі. В останню ніч чоловік впізнав Миколая, але той попросив нікому не розповідати про його вчинки.

Після цієї історії Миколай Чудотворець оселився у монастирі в Палестині. Проте, як виявилось, ненадовго. За легендою, одного разу під час молитви Миколай почув голос, що сказав йому присвятити себе благодійній діяльності, а не монастирському життю. Миколай виконав волю Бога і повернувся в Лікію, в місто Мира, де згодом висвятився на єпископа.

Якщо вам здається, що життя Миколая Чудотворця було легким, то це не так. Під час правління визначного римського імператора Діоклетіана християнство зазнало великих гонінь. Ця доля не оминула і святого Миколая. Проте, навіть будучи у в’язниці та зазнаючи важких тортур, Миколай, в першу чергу, опікувався ближніми, розраджуючи їх.

Після того, як на трон зійшов Костянтин Великий, Миколай Чудотворець зміг повернутися до своєї попередньої діяльності та вершити нові чудеса аж до глибокої старості. І, за легендою, навіть після своєї смерті він не полишив людей, що звертаються до нього по допомогу у своїх молитвах.

Щоби вшанувати пам’ять про святителя, люди щорічно відзначають День святого Миколая 6 (або 19) грудня. У цей день прийнято робити подарунки своїм близьким та потребуючим.

Як святкують цей день в Україні та інших країнах

У кожній країні день святого Миколая відрізняється не лише за датою святкування, а й за їхніми особливостями та традиціями. Пропонуємо розглянути та порівняти деякі з них.

Прийнято вважати, що традиція святкувати цей день саме як дитяче свято пішла з Німеччини. Протягом багатьох віків батьки таємно дарували дітям подарунки від святого Миколая. В першу чергу це був різний одяг (який в середньовічній Німеччині дуже цінувався), смачні горіхи, ласощі і дуже рідко – іграшки. Неслухняні діти замість подарунків отримували різки. Крім того, за легендою, зі святим Миколаєм завжди ходить його вірний друг – ослик, який допомагає розносити подарунки. Саме тому в деяких країнах діти поряд із шкарпеткою вішають кілька морквин – для вірного ослика.

Згодом такий спосіб відзначати День святого Миколая поширився й на інші країни: Австрію, Нідерланди, Чехію, Польщу, Словаччину тощо. Але у кожній із них збереглися свої відмінні традиції. Так, в Нідерландах свято Миколая (а точніше Сінтерклаауса) розпочинається 5 грудня і триває аж до Різдва. Звечора дорослі обмінюються віршами, в яких висловлюють найкращі побажання один одному. А зранку наступного дня Сінтерклааус прибуває до Амстердаму з далекої Іспанії на кораблі – саме тут відбувається ціла процесія, що сповіщає про прихід святого. З наближенням Різдва нідерландський святий Миколай відвідує дитячі школи та садки, розносячи дітям гостинці. А головні подарунки від Сінтеркоаауса діти отримують на Різдво у спеціальні заздалегідь розвішені шкарпетки.

Святкування Дня Миколая Чудотворця в Австрії також дуже різниться. Тут разом зі святим ходить вже не чотирилапий друг (як у Німеччині), а зграя лихих чортів – Крампусів. Вони завжди з’являються в місті перед святим Ніколаусом (так в Австрії зветься Миколай), гримлять ланцюгами та лякають дітей. Після цього виходить сам святий, розганяє чортів та роздає чемним дітям подарунки.

Подібна традиція також є в Хорватії і Словаччині – тут за святим Миколаєм ходить чорт, що роздає нечемним дітям різки. А в Чехії святого Мікулаша супроводжує не лише чорт, а й ангелик: вони занотовують у книгах погані та добрі вчинки дітей відповідно. Цікавий факт: у деяких із західноєвропейських країн було прийнято замість різок дарувати нечемним дітям вугілля або картоплину.

Найпопулярнішим варіантом святого Миколая є Санта Клаус, який кладе дітям подарунки у підвішені шкарпетки. Проте, в американській та канадській версії Санта Клаус роздає дітям подарунки не 6 чи 19 грудня, а 25 – у різдвяну ніч.

Варто згадати, що в багатьох країнах (особливо Балтійського регіону) Миколай Чудотворець, перш за все, є не щедрим “чаклуном”, а заступником моряків та подорожуючих. І навіть запорозькі козаки, вирушаючи в Чорне море, брали на свої чайки ікони святого Миколая.

Оскільки Україна межує одразу з кількома європейськими країнами, то й святкування Дня Миколая Чудотворця тут відрізняється як в окремих регіонах, так і всередині однієї області. В західній частині України напередодні Дня святого Миколая діти пишуть листи з проханнями до святого. А в ніч з 18 на 19 грудня святий Миколай (за допомогою батьків) розкладає дітям під подушки бажані подарунки.

Чудовим прикладом є уявлення про святкування цього дня на Закарпатті. Досить часто тут можна зустріти цілих два свята: 6 грудня ходить угорський Мікулаш, а 19 грудня – український святий Миколай. Якщо в інших регіонах діти пишуть листи до Миколая завчасно, який кладе подарунки під подушки, то на Закарпатті існує традиція мити свої черевики, класти туди листи з побажаннями та виставляти їх у вікно.

На східній частині України та в деяких центральних регіонах свято Миколая витіснив Дід Мороз, який приносив дітям подарунки під ялинку. Таким чином радянська влада, ведучи антирелігійну політику, намагалася замінити християнського святого. Проте, в останні роки помітна позитивна тенденція зростання популярності Миколая Чудотворця (хоча в деяких регіонах зберігається обидва персонажа).

А які традиції святкування Дня святого Миколая у вашому регіоні? Пишіть нам у коментарях: