Маловідомі факти про Тараса Григоровича Шевченка

Тарас Шевченко – один із найвпізнаваніших українців за всю історію нашої держави. Найвідоміші його твори, що увійшли в книгу-збірку поета “Кобзар”, цитували незліченну кількість разів як в Україні, так і по всьому світу. Крім поезії, Тарас Григорович відомий також своїми картинами, в яких змальовував побут та життя своїх сучасників і просто звичайних українців.

Останніми роками українська культура набирає великої популярності. Це змушує багатьох людей “копатися” глибше в історії та традиціях власного народу, дізнаючись все нові і цікаві факти. Як виглядав Тарас Шевченко насправді? Що нам відомо про особисте життя художника? І за що, кінець кінцем, його так ненавиділа московська царська влада? Про це та більше читайте у нашій статті.

20 цікавих фактів про Тараса Шевченка

Про Тараса Шевченка, безсумнівно, чув кожен українець, адже як мінімум, його вивчають на уроках літератури. Ми ж у цій статті підготували для вас цікаві факти, про які вам навряд чи розкажуть у школі.

• Всім відомо, що Тарас Шевченко мав великі пишні вуса та глибокий погляд, з яким його часто зображують на багатьох портретах. А як щодо інших характеристик митця? Мало хто знає, та поет був досить невисокого зросту. За даними «Формулярного списку про службу лінійного Оренбурзького батальйону №1» за 1953 рік зріст Тараса Григоровича складав всього 164 сантиметри.
• Важко переоцінити вклад Тараса Шевченка в розвиток української культури. І це при тому, що сам поет мав досить таки обмежену (як за сьогоднішніми мірками) освіту. Вона складалася лише з двох класів у церковно-приходській школі. Тим не менш, це не завадило майбутньому генію стати автором однієї із найвідоміших книг в українській літературі – “Кобзаря”.
• Крім художньої та письменницької діяльності, Тарас Шевченко зробив чималий вклад у сфері археології. Він ніколи не займався археологією як наукою, був на посаді художника-замальовщика в Археографічній комісії. Його роботи містять в собі цінні детальні зображення важливих для сучасної археології місць.

• Цікавий факт: є припущення, що Тарас Шевченко з трепетом ставився до калини. Адже у своїй збірці “Кобзар” поет згадує це слово 385 разів.
• У часи навчання Тараса Шевченка биття батогом дітей у школі – було звичною справою. У більшості випадків цю роль виконував старший учень, якого називали “консулом”. У школі майбутнього поета ця відповідальність належала самому Тарасові.
• Зазвичай перша робота і перші власноруч зароблені кошти запам’ятовуються надовго. Мабуть, і Тарасу вони запам’яталися. Свої перші гроші майбутній поет заробив, відспівуючи небіжчиків у ролі помічника священика.
• Тарас Шевченко народився не в заможній сім’ї, але й не в бідній. Хоча батько поета і був кріпаком, він був також чумаком та стельмахом, а один із дідів матері мав пасіку з кузнею. Така діяльність допомагала заробляти достатньо грошей для нормального життя (за деякими не перевіреними джерелами родина навіть могла дозволити собі прислугу). Тим не менш, із п’яти дітей у сім’ї Тарас був єдиним, хто здобув шкільну освіту.
• Дуже часто можна почути, що Тарас Шевченко знав французьку мову.Насправді він її вчив, але так і не зміг опанувати. Загалом поет знав три мови: українську, російську та польську.
• Як відомо, Тарас Григорович ні разу не був одружений. Тим не менш, протягом тривалого часу поета не покидало непереборне бажання завести сім’ю. Одна із найяскравіших його захоплень – 20-річна селянка Ликера Полусмак (Шевченку на той час було 46). На жаль, дівчина не відповіла взаємністю поету та вийшла заміж за іншого. Після смерті Кобзаря Ликера доглядала за його могилою та не раз шкодувала “як почесно було б стати його вдовою”.
• Щоби викупити Тараса Шевченка з кріпацтва знадобилося дві з половиною тисячі рублів. Це дуже велика сума, яка на сучасні гроші складає близько 40 000 доларів. Для збору коштів Карл Брюлов створив портрет поета Василя Жуковського і продав його за допомогою аукціону.
• Саме через свої висловлювання, які не подобалися тодішньому цареві Миколі І Тараса Шевченка було заслано рядовим до Оренбурга (територія росії). Крім того, згідно царського указу (який він постійно порушував), поетові заборонялося писати твори та картини. Що цікаво: найплідніший період у творчості Тараса дослідники називають саме період заслання.
• Великий вплив на становлення світогляду Кобзаря мали масони. На жаль, оскільки Тарас не був з народження вільною людиною, масоном він бути не міг. Тим не менш, він спілкувався з багатьма учасниками масонського ложа та навіть гостював у їхніх маєтках.
• Кожен учень легко впізнає Тараса Шевченка за його портретом: суворий стариган з вусами, у кожусі і високій шапці. Але насправді поет одягався зовсім інакше – після викупу із заслання був великим модником, малював дорогі портрети для мешканців Петербурга (що приносило чималі кошти) та любив дорогий одяг (наприклад, митець із задоволенням міг придбати плащ за 100 рублів при його річному доході у 150 рублів).
• Насправді Тарас Шевченко був не таким вже суворим, адже, перш за все, він звичайна людина. Однією із найцікавіших та найсуперечливіших його робіт є автопортрет у стилі ню (зображення оголеного або ж напів оголеного тіла). Дослідники ще досі сперечаються про те, який сенс закладений у цій роботі: чи було це спробою протесту у часи вигнання чи ж для його створення існували інші причини.

• Ще один поширений міф – Тарас Григорович писав для селян. Насправді у той час більшість селян не вміли читати (пригадайте собі братів та сестер самого поета). Про Тараса Шевченка як митця селяни дізналися лише наприкінці XIX століття. До цього його основна аудиторія складалася із дворян та українських емігрантів.
• Незважаючи на те, що Тарас Шевченко багато писав про селян та їхнє життя, самого Кобзаря можна назвати міським жителем. Протягом кількох десятиліть він мешкав у великих містах: 15 років митець жив у Вільнюсі, а згодом ще 17 – у Петербурзі.
• За всі роки, що Тарас Шевченко прожив у Петербурзі, він жодного разу не згадував, що любить це місто. Натомість Шевченко багато писав про Київ і те, як він за ним сумує.
• Цікавий факт: більшість відомостей, які ми знаємо про гайдамаків, походять не з історичних джерел, а з твору Шевченка “Гайдамаки”. Саме поету ми завдячуємо за збереження пам’яті про них.
• Тарас Григорович Шевченко помер досить рано, проживши всього 47 років. Із них 24 роки митець був кріпаком. Ще 11 років Шевченко перебував на військовій службі, у засланні або ж під слідством. І протягом свого недовгого (за сучасними мірками) життя лише 12 років він був відносно вільною людиною.
• Портрет Тараса Шевченка можна було знайти майже у кожній українській хаті поміж іконами. Свого часу у селах, що знаходяться на кордоні України та Білорусі, вирішили провести межу між двома країнами наступним чином. Ті села, де в хатах був портрет Кобзаря, відносили до території України, усі інші – до Білорусі.
• Цікавий факт: українські емігранти, що оселялися в далеких краях, завжди будували у своїй спільноті церкву, школу і пам’ятник Тарасу Шевченку. Мирон Гордійчук (завідувач Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка) вважає, що таким чином вихідці з України маркували свою територію. Це також свідчить про те, що в основі української ідентичності дуже міцно засів культ Кобзаря.
• Багато істориків вважає, що Шевченкові пощастило народитися в епоху романтизму. У час, коли все українське (тобто малоросійське) ставало популярним. Якби не Тарас Григорович, перше місце посів би Пантелеймон Куліш.

А що ви думаєте з цього приводу? Чи справді Тарасу Шевченку пощастило? Чи тут заслуга лише великого генія? Пишіть у коментарях: